Державною архівною службою України були подані в Міністерство юстиції України Наказ Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 19 листопада 2013 № 2438/5, яким порушує масу українських законів і міжнародних договорів. Здавалося б все добре, вірніше терпимо, але тут тепер маса перешкод для дослідників не тільки українських, а й тих хто приїжджає в країну для пошуку інформації. Давайте ознайомимося.
Ось коротко, які основні обмеження накладені новим законом
- Зникло право на отримання архівних довідок.
- Необгрунтоване обмеження на отримання 20 справ в електронній формі.
- Повторне обмеження оригіналів через 3 місяці після повернення в архівосховище.
- Вилучено положення про принцип відкритості раніше оприлюднених документів.
- Вилучено право на нетривалий ознайомлення з документами в незадовільному фізичному стані.
- Консультації працівників архіву за змістом і місцезнаходження документів тільки по темі дослідження.
- Встановлено заборону на занесення копій архівних документів (електронні копії теж є копіями).
- Обмеження на копіювання в спеціально відведеному місці (без визначення щодо вимог до такого місця).
- Обмеження на копіювання дзеркальними фотоапаратами і за допомогою штативів.
- Обмеження на використання архівних сканерів.
- Обмеження на копіювання документів:
більше А4 формату,
товщиною 4+ см,
документи на пергаменті,
рукописи,
старовинні документи з згасаючим або слабо контрастним текстом,
документи, виконані аквареллю, гуашшю, олівцем, вугіллям, залізо-Галова чорнилом,
колекції в повному обсязі. - Заборона копіювати довідковий апарат, в тому числі опису.
Цим фактично наклали обмеження на копіювання всіх дореволюційних документів і в цілому до 97% всіх документів, що зберігаються в архівах України. Вся абсурдність наказу полягає ще і в тому, що якщо його виконувати буквально, то навіть робити виписку з документа заборонено, так як це виготовлення копії документа (нехай і ручкою або олівцем).
Це все в загальному заганяє українських дослідників в умови роботи дещо гірше, ніж в XIX столітті.
Як буде зараз: потрібно прийти в читальний зал, знайти потрібний факт і зробити з нього виписку (хоча формально і це заборонено). Всі ми знаємо наскільки лімітовано час в читальних залах. Це одночасно і збільшує навантаження на читальні зали бо тепер дослідник змушений проводити в ньому в два-три рази більше часу і підвищує ризик зробити помилку при виписці і не дозволяє відразу зробити посилання на фотокопію знайденого факту.
Так, фотокопію можна замовити в архіві, але для цього потрібно написати відповідне замовлення – віддати його на підпис директору (директорам більше нічим займатися?) – оплатити замовлення (зазвичай на бігу між бухгалтерією, банком і читальним залом йде до 2-х годин робочого часу) – і місяць чекати копій від архіву (більшість архівів не здатні робити якісні копії через відсутність техніки, криворукість і елементарне нерозуміння важливості якісної копії). Далі, якщо вже вдома виявилося, що виписка не полная, справа повторно не можна замовити 3 місяці. А якщо Ви при систематизації виявили дівоче прізвище прабабусі і хочете подивитися документ ще раз?
Рекомендація № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо європейської політики доступу до архівів підкреслює, що добре збереглися і доступні архіви є важливою складовою демократичного функціонування товариств, і констатує, що «доступ до публічних архівів є правом. У політичній системі, яка поважає демократичні цінності, це право повинно надаватися всім користувачам, незалежно від їх національності, статусу чи функції;
Джерело: prashhur.com
Успіхів у пошуку.
