Вивчаючи генеалогію і займаючись генеалогічним дослідженням вам доводиться стикатися з різними документами. Всі документи мають свою назву, а деякі через багато років отримали не одну назву. Один документ міг називатися по різному, що може заплутати дослідника який тільки почав вивчати історію своєї родини. Давайте розберемося що до чого.
До сих пір розглядалися випадки, коли документ називався переважно простим терміном (Грамота, Запис, Пам’ять) поза поєднання з визначеннями. У таких назвах особливості окремих жанрів і видів документа виступають особливо чітко.
Однак частіше зустрічаються назви документа у вигляді сполучення з прикметником: Благословенна Грамота, верчу Запис, Вістова Пам’ять, Позикові Кабала, Іменна Розпис та ін. Такі самоназви документів вважаємо за доцільне вважати складними.
Буває, що самоназва документа як би “розкидано” по його частинах, але ці частини доцільно звести в єдине, ціле найменування. Так, в одному місці текстової частини документа бачимо слово Покрутная, а в іншій – Запис (Пам. Сиб. Іст., С. 217-220) 1703 р одній частині документа бачимо поєднання полюбовно межова, а в іншій частині – Пам’ять (АСВР, II, с.172-174) 1482 р Один і той же автор назвав документ спочатку отпісь, а потім цей же документ назвав Очисна (М-ли ІЮКД, III, с.74-75) 1686 р іншому випадку в текстовій частині документ названий Розписка, а в оформляє частини цей же документ називають то Розпискою, то порядна. Таких випадків чимало.
Для дослідницьких цілей корисно зводити ці розкидані по документу назви в єдине ціле: Покрутная запис, полюбовно межова пам’ять, Очисна отпісь, порядна розписка. Такі словосполучення іменуються складовими термінами.
Поняття простого, складного і складеного назв документа потрібні і для того, щоб не змішувати окремий документ і поєднання документів по одній справі. Ці поняття можуть бути корисні при складанні описів документів архівістам.
Різні назви одного документа – досить поширене явище, і лінгвісти не могли не звернути на нього уваги. Судження з цього приводу одностайні: причину різних назв одного документа треба бачити в синонімії, викликаної тим, що мова допетрівською епохи недостатньо устоявся і в різних випадках, в тому числі і в назвах документів, використовує різні словникові засоби. Найбільш яскраво ця думка проявилася в монографії Ф.П. Сергєєва, який пише: “… Багато з однослівних термінів функціонували як синоніми (або як еквівалентні позначення) до давнього запозичення грамота: лист – лист – послання – писання – ярлик, порівн. Також записка – цидулки – лист і ін. [С.211].
Успіхів у пошуку.
