Так сталося, що Н.В. Гоголь, уроджений Гоголь-Яновський, з’явився на світ 1 квітня 1809 року в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії в будинку 79-річного лікаря-філантропа Михайла Яковича Трахимовського, якому довелося приймати пологи у Марії Іванівни Гоголь-Яновської, уродженої Косяровській.
Її чоловік, колезький асесор Василь Опанасович Гоголь-Яновський привіз її сюди зі свого родового маєтку в Василівці до старого товариша лікаря, турбуючись за життя подружжя. Мати Гоголя, Марія Іванівна (1791-1868), уроджена Косяровська, видана заміж 1805 у віці чотирнадцяти років. Наречений був удвічі старший за неї. Коли після пологів померли перші два сина, Василь і Марія, знову вагітна, вирішили приїхати в маєток, де проживав відомий на всю округу доктор М.Я. Трохимовський. У маєтку Трохимовського і народився хлопчик, якого назвали Миколою. Крім Миколи, в сім’ї було ще одинадцять дітей, з яких залишилися жити тільки старший син Микола та три (?) Сестри.
Недалеко від будинку Трахимовського, до сих пір стоїть чудова Спасо-Преображенська церква, побудована останнім виборним гетьманом Лівобережної України Данилом Апостолом. У цій церкві і стався обряд хрещення майбутнього великого письменника. При цьому по волі батьків, новонародженого Миколи, сина Васильєва записали в метричну книгу під одним прізвищем – Яновський. Дивно, але факт: через 23 роки письменник офіційно відмовився від цього прізвища, залишивши за собою право користуватися іншим, чи не записаному в метриці – Гоголь.
Саме так підписав Микола Васильович такі шедеври, як “Ревізор”, “Мертві душі” … Більше століття залишалася нерозгаданою таємниця вибору прізвища “одного з найзагадковіших письменників”. Отже, давайте ми разом з вами спробуємо зробити це, перевернувши вже вкотре пожовклі сторінки українського козацтва.
Малоросійський гербовник і родоводи, реконструюючи генеалогічне древо гоголівського роду, який своїм корінням переплітається з славнозвісними козацькими родами України часів Гетьманщини.
Здається, що Микола Васильович досконально знав все те, про що ми намагаємося дізнатися лише сьогодні.
Слово “гоголь” по старо-українськи означало назву важливою птиці – селезня. Воно і стало козацьким прізвищем засновника гоголівського роду Остапа Гоголя, полковника Могилів-Подільського, сподвижника гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка.
Літопис знає, що коли в 1674 року в боротьбі за владу в Україні лівобережний гетьман Іван Самойлович розбив військо Петра Дорошенка, то могилевский полковник Остап Гоголь разом з сином Прокопом та відданими їм козаками, не піддався на вмовляння Самойловича, передав нескорену Могилевську фортецю Речі Посполитої, і перейшов на службу до войовничому польському королю Яну III Собеському.
В нагороду Остап і син отримали від короля жалувану грамоту на землі в Польщі і переселилися туди всією сім’єю. У тому ж році, як зазначено в родоводі Остап Гоголь став наказним гетьманом і отримав булаву від короля.
Цікаво, що в 1792 р, оформляючи документи на дворянство, дід Гоголя, секунд-майор Панас Дем’янович Гоголь-Яновський спеціально приховав ім’я Остапа і назвав своїм прадідом не його, а нікому не відомого полковника Андрія Гоголя. (У зв’язку з цим фактом, спливають в пам’яті імена синів легендарного Тараса Бульби). У своїх свідченнях Панас Дем’янович повідомляв, що цей Андрій в 1674 році отримав жалувану грамоту на землі від польського короля Яна Казимира, чого ніяк не могло бути, тому що за 6 років до цього той король відрікся від престолу. Як виявилося в ході розслідування, копія королівської грамоти, представленої дідом Гоголя Київському депутатському зібранню, була фальшивою. В “Пропала грамота” Гоголь висміяв хитрощі свого діда, якого все-таки вдалося збити з пантелику не тільки комісію повітових дворянських депутатів, а й усіх майбутніх біографів письменника.
Але свого проникливого онука йому обдурити не вдалося. Так для чого дідові Гоголя був потрібен цей маскарад? Справа в тому, що за часів правління цариці Катерини II історичні акценти в оцінці Запорізького війська змінилися. На думку Петербурга козацтво стало гальмом нового економічного розвитку Малоросії, джерелом бунтарства. І цього уряд допустити не могло.
У 1769 році у відставку пішли останнього гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського. Малоросія була розділена на губернії. У 1775 р зруйнована Нова Січ. Колишні старшини, отримували нові чини, перероблялися в російське дворянство і зміцнювали владу на місцях. Зросійщені нащадки козаків вже не пишалися подвигами своїх предків періоду Гетьманщини.
Ось і дід Гоголя, зорієнтувався в новій політичній обстановці, наполягав на своєму “польсько-лицарському” походження. А пам’ятаючи, що “гоголь” все-таки – птах, він для своєї майбутньої дворянської династії вибрав з польського гербовника і відповідний герб з яструбом. Його шолом вінчала дворянська корона, на якому сиділа птах, що тримає в лапі срібну підкову щастя, символ вдалого шлюбу зі спадкоємицею знатного дворянського роду Лизогубів.
Але повернемося до 1686 р в якому, Ян Собеський уклав з Росією “Вічний мирний договір”, за яким за Москвою була закріплена вся лівобережна Україна і Київ, а ще через 7 років замість зміщеного Самойловича був обраний Іван Мазепа. Недавній суперник Гоголів Самойлович був засланий до Сибіру, де і помер в Тобольську в 1690 р польських походах загинули Остап Гоголь і його син Прокіп.
Його ж осиротілі діти Федір і Ян, вирішили оселитися на лівобережній Україні в стародавньому містечку Лубни.
Тут Федір став полковим писарем, а його брат Ян – священиком. Так колишні “польські шляхтичі” почали нове життя. Як ми переконуємося, польських коренів у Гоголів не було, як не було і прізвища “Яновський”. Його придумав вже правнук Остапа Гоголя, священик Успенської церкви с. Кононівка Лубенського повіту Дем’ян Іванович Гоголь (прадід письменника), який вирішив увічнити в родової літописі ім’я свого батька, названого в честь польського короля Яна.
Таким чином, і з’явилася подвійне прізвище Гоголь-Яновський.
Важливу роль в історії гоголівського роду зіграв незвичайний шлюб діда письменника, який не будучи дворянином, в 1776 р поєднав свою долю зі спадковою дворянкою Тетяною Семенівною Лизогуб, правнучкою гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського і прапраонукою правобережного гетьмана Петра Дорошенка.
Рід Лизогубів бере свій початок від реєстрового козака переяславського полку Глемязовской сотні Якова Кіндратовича Лизогуба і козачки Агафії Баранової, які мали п’ять дочок і сина Юхима.
Будучи в званні полковника Канівського, Яків Кіндратович в 1667 р отримав від царя Олексія Михайловича жалувану грамоту на дворянство і герб, ставати генеральним осавулом і наказним гетьманом від Петра Дорошенка з яким поріднився 1673 р, коли в Каневі стався шлюб його сина, генерального бунчужного Юхима Яковича Лизогуба з донькою гетьмана Любов Петрівна Дорошенко.
Лизогуби, як згадувалося вище, складалися у родинних, з одного боку, з гетьманом Скоропадським, з іншого – з Павлом Полуботком, який, за народною легендою, в ланцюгах у в’язниці дав свій грізний відповідь царю Петру, нагадуючи йому про Страшний суд перед обличчям всемогутнього бога (цей сюжет надихнув художника Волкова, який написав картину «Петро I і Полуботок»).
Свій шлюб Семен Лизогуб і Галина Танская офіційно уклали в 1742 р, а через рік у них народилася дочка Тетяна – з часом улюблена бабуся Гоголя, представниця сузір’я старих українських родів: Лизогубів, Дорошенко, Скоропадських, Танських і Забела.
Так ось, в молодості Таня Лизогуб, без пам’яті закохалася в свого домашнього вчителя Опанаса, в той час звичайного писаря полкової Миргородської канцелярії. Його дід і батько були Лубенський священиками, їх рід Гоголів – Яновських до дворянам не належав, і був у них тільки церковний прихід на п’ять душ дворових.
Зате на криваво-червоному щиті герба Лизогубів красувалася, озброєна мечем рука в латах, яка посилала на подвиги золотим кавалерійським хрестом. За цієї бойової правицею значилося багато земель і кріпаків. Природно, що з боку Лизогубів й мови ніякої не могло бути про благословення шлюбу. І тоді Тетяна таємно повінчалася з Опанасом, порушивши всі сімейні закони і традиції. До речі – ця пара пізніше була прославлена своїм онуком в образах старосвітських поміщиків Пульхерии Іванівни і Афанасія Івановича Товстогубов.
У зв’язку з тим, що дворянство визнавалося, тільки по чоловічій лінії, то батькові Гоголя, Василю Опанасовичу не судилося з’явитися на світ з дворянським титулом. Коли ж Василю виповнилося 4 роки, старий С.С. Лизогуб, розуміючи, що вже нічого змінити не можна, відступним листом 1781 р відписав онукові свій родовий хутір Купчин в Миргородському полку. Хутір відразу перейменували в Василівку, по імені малолітнього спадкоємця. Коли ж Василю пішов п’ятий рік, Афанасію Дем’яновича вдалося, всіма правдами і неправдами записати свій рід Гоголів-Яновських в дворянську книгу. З цього часу Василівка іменувалася ще й Яновщиною. Сьогодні – це село Гоголеве Шишацького району Полтавської області, де 1 квітня 1984 р до 175-річчя від дня народження письменника, був урочисто відкритий заповідник.
Як відомо Микола Васильович Гоголь потомства не залишив.
Родовід Рід Гоголя-Яновських: proza.ru
Джерело: sites.google.com/site/mnemocina
Успіхів у пошуку.
