Всі народи знають найпершого бога – це жива, витворюючи думкою, нескінченна в часі і просторі Всесвіт. Космос один, і, одночасно, його нескінченно багато. У «Книзі Велеса» записано: «Бог – єдиний, і множинні. І нехай ніхто не поділяє того безлічі і не говорить, що ми маємо багатьох богів».
Все, що існує, – лише мала Його частина. І у Нього безліч імен. Стародавні руси і слов’яни знали його як Всевишнього, іноді скорочуючи ім’я до Вишнього, або ще простіше – до Вишня. Інший арійський народ, індійці, називали бога – Вішну.
Саме Всевишній створив своєї думкою Золоте яйце, з якого вийшов Його син – Рід. Цей бог почав створювати видимий світ. Все, народжене Родом, до сих пір несе в собі його ім’я: природа, батьківщина, батьки, родичі. Син Всевишнього розділив світ на три частини: верхній, середній і нижній.
Верхній знаходиться в небесах. Там живуть боги, які правлять людьми. Вони чинять правильно, і тому населені небеса називаються Прав.
Нижче розташований людський світ, який ми явно бачимо. Він нам явив богами, і тому його ім’я – Яв.
Нижній – світ минулого. Туди йшли предки. Це – нав. Звідти прилітають мани і погані сни. Наші предки вихідців з Того світу називали «навьімі» людьми.
Рід народив Сварога – великого бога, який довершив творіння світу. Від нього пішло безліч інших богів і богинь. Зараз же важливо зрозуміти, що Всевишній, Род, Сварог і всі наступні боги, герої і люди не були незалежними від батьків, родичів і один від одного. Всі вони – прояви перших богів, їх зменшена копія, хоча кожен мав власний характер і відмінності від інших. Головна особливість слов’яно-руської віри в тому й полягала: все в світі єдино – боги і природа. І люди, які називали себе онуками, але ніяк не рабами богів. Тобто люди і боги були кровними родичами, а не чужими один одному створіннями.
Навіть після хрещення Русі, через сотні років, слов’яни продовжували щорічно 8 вересня влаштовувати бенкети на честь великого бога Рода. У XVI столітті, російські християнські священнослужителі все ще вели роз’яснювальну роботу. Так, в рукописі цього часу сказано: «Всім бо є творець Бог, а не Род». Люди не сперечалися, погоджувалися: «Правильно, світ народив творець. Тому і ім’я йому – Рід». Так його і називали в російських перекладах Біблії – «рододатель».
Найдавніші міфи Землі послужили джерелом перекази про Створення світу, про народження різних складових Всесвіту з частин Господа: у слов’ян – Рода (Прадіда, Прадо), у індійців – Праджапаті, Пуруши, Брахми, в початкової давнини – Рудри, у скандинавів – Имира, на Кавказі – Тха.
Саме це єдине мало не для всіх народів Землі переказ, найкраще збережене слов’янами, увійшло в “Зоряну Книгу Коляди”. Найкраще текст про Народження Світу Родом зберігся в споконвічних Ведах (праведний) у слов’ян. Наприклад, в різних викладах “Голубиній книги” (де Рода іменують Христом). Найбільш повний звід цих духовних віршів дано в книзі П. Безсонова “Кал’кі перехожiе”, 2 том, 1863 рік.
Сучасні язичники ставлять кумири Роду у вигляді дерев’яних фалічних символів, забарвлених в червоний колір. Це може бути і просто кам’яна купа, що має аналоги в Індії, де фалічна линга символізує Рудру. Кумири такі ставлять завжди на відкритому місці і чим вище – тим краще. Треби Роду досі неусвідомлено приносять у вигляді “великодніх” яєць на могили предків. Особливе вшанування Рода припадає на 21 квітня (православний Родіон-ледолом). Свято цей називається по-поганському Радогоща, вшановується і сам Сварожич, як солярне божество.
Успіхів у пошуку.
