Стани
У Росії до Петра I станів у власному розумінні слова не було, і в мові Московської Русі не знайти навіть слів для вираження таких понять, як “становий лад”, “станові установи”, “станові забобони”.
Становий лад Росії – створення останніх століть російської історії. Загальний стан речей, поміщене на початку IX томи “Зводу законів”, показує, що всі природні обивателі Росії передбачаються розділеними на чотири головних роду людей:
- Дворян.
- Духовенство.
- Міських обивателів.
- Сільських обивателів (селяни, козаки, інородці).
Закон дає їм назву станів, але більшість їх зовсім не становить єдиного цілого, навіть дворяни діляться на потомствених і особистих, духовенство – за віросповіданням, міськестан – на почесних громадян, купців, міщан і цехових; серед селянства теж цілий ряд різновидів. Далі, деякі з “станових станів” не спадкові, навіть не довічно і взагалі не замкнуті.
За Коркунову, станами на Русі можуть бути визнані лише дворяни, почесні громадяни, міщани та селяни, а й в цих “станах” життя пробила великі проломи.
- Дворянство. Найбільший відсоток його спостерігається на Кавказі 2.4%, потім в Польщі 1.9%, в Європейській Росії 1.5%, Сибіру 0.8%, Середньої Азії 0.4%. Многодворянскіе губернії суть наступні: Петербургская 7.2%, Кутаїський 6.8%, Ковенська 6.8%, Віленська 4.9%, Варшавська 4.1%, Мінська 3.6%, Елизаветпольская 3.5%, Московська 3.2%, тобто все инородческие, за винятком Санкт-Петербурзької і Московської, двох центральних урядових.
- Духовенство. Найбільший відсоток його на Кавказі 0.6%, потім в Європейській Росії 0.5%, Сибіру 0.3%, Польщі 0.1%. Найбільше відсоток духовенства в губерніях: Кутаисской 2.2%, Ярославської 1.4%, Архангельської 1.2%, Костромської, Московської, Оренбурзької, по 1.1%, Тверській, Тифліській по 1%.
- Почесні громадяни і купці. Це стан виявляється ще більш розрідженим. Купцов і почесних громадян: в Європейській Росії 0.6%, на Кавказі 0.4%, в Сибіру 0.3%, в Середній Азії і Польщі по 0.1%. Ці цифри чудово ілюструють допотопні і безглуздість поділу обивателів на стани. Виявляється, що в такий промислової області, як Польща, надзвичайно мало осіб купецького стану. Очевидно, торгівля найбільше цікавить лише інші стани, – інакше кажучи, стан тут ні до чого.
- Міщани. Це стан виявляється найбільш поширеним в Польщі 23.5%, потім в Європейській Росії 10.6%, на Кавказі 8.1%, в Сибіру 5.6%, Середньої Азії 2%. Особливо багаті особами цього стану губ. Варшавська 33%, Петроковської 31.6%, Херсонська 27.4%, Гродненська 25%.
Цікаво придивитися до розподілу осіб не селянського стану по містах і селах. Виявляється, що 1897 р більше половини потомствених дворян (52.7%) жили поза містами. Після подій 1905-1906 рр. такий розподіл значно змінилося в багатьох губерніях, і багато потомствені дворяни виселилися зі своїх маєтків. Особисті дворяни і чиновники досить рівномірно розподілені по Імперії, виключаючи Середню Азію, де вони становлять всього 0.2% населення. Представники цього стану живуть переважно в містах (75%), так само, як і купці (з них 80% міські жителі). Велика частина міщан теж – городяни (56%). Що стосується до селян, то з їх загального числа доводиться на міста лише 6.7%, але їх багато в великих в швидко розвиваються центрах: в 1897 їх було в Петербурзі 745 905, в Москві 661 628. За останні роки, завдяки обезземелення селян за законом 9 листопада 1906 в голодуванні 1911-1912, в дуже багатьох містах спостерігається небувале збіг сільських жителів, які шукають роботи і прогодування.
Подивимося тепер, які стану з плином часу збільшуються, які зменшуються в чисельності
Офіційна статистика дає нам можливість частково судити про це. Порівняно з 1870 р відбулися наступні зміни: відносна чисельність дворянства (потомственого й особистого) стала більше. У 1870 р доводилося 1.3%, а в 1897 р вже 1.5%. Навпаки, духовенство відсунулося назад з 0.9% в 1870 р до 0.5% в 1897 р Відсоток дворян особистих і службовців залишився без зміни. Відсоток міських станів (купців, міщан, почесних громадян) сильно виріс до 1897 р
Успіхів у пошуку.
