До революційна генеалогія ділиться на два етапи до 1858 року, це дата завершення десятої ревізії, яка є і останньої. І проміжок з 1958 по 1890 рік. От саме цей проміжок і є такою собі генеалогічної дірою.
З 1860 документів про селян стає більше. З цього ж року життя селянина позначається не просто ім’ям або прізвищем, а селянин стає повноцінною одиницею суспільства.
Які ж джерела розповідають нам про життя селян? Це в першу чергу земельні джерела, статутні грамоти і документи пов’язані з військовою реформою 1863 року.
Реформа 1868 року був проведений в інтересах поміщиків, 2,3-х земельних наділів в Російській імперії до 1861 року були закладені і перезаставлені.
Державі можна було вчинити як банку приписати всім поміщикам до певної дати обов’язково викупити свої маєтки, але всі розуміли, що такої готівки більшості немає. Майже все російське дворянство до 1861 року живе в борг. Держава не пішла на такий крок, так як воно б збанкрутувати 2,3 російського дворянства.
Сама земельна реформа була проведена таким чином, що поміщики отримали постійне джерело доходу на 50 років. Селяни зобов’язані були викупити свої земельні наділи, при тім не викупити вони їх просто не могли.
Після 1861 року в земельних документах можна знайти запис про селян, як тимчасово зобов’язаних, це означає, що селянин виплачує свій борг за землю, оброк. Коли борг виплачений на перед у цей момент в метричних книгах селянин позначається вже, як власник.
Статутні грамоти
Статутні грамоти бувають різні. З 1863 року:
- Поміщицькі – коли селяни викуповували землі.
- Державні – для тих селян які були державними.
Дуже часто в статутних грамотах, як правило по межах Російської імперії в Білорусії, Україні і т. д., прописуються безпосередньо імена всіх селян чоловічої статі, яку частку вони мають і яку частину загального оброку вони повинні заплатити.
Світові угоди
Також в мирові угоди між селянином і поміщиком можна знайти відомості про людей які були присутні на цій угоді, так було прийнято під час укладання мирової або полюбовного угоди.
Як надавався викуп землі
Всі села були розділені на місцевості. Земля ділилася на:
- Садибні – це те місце на якому стоїть будинок, город, підсобні приміщення.
- Рілля.
- Покос.
- Вигін.
Все це називалося зручною землею.
Була ще незручна земля це болота, де збирають ягоди, яри, байраки, вона теж прораховувалася.
За землю платили оброк і також панщину два рази в рік здійснювалась оплата.
Земельні спори
Часто селяни вступали в земельні суперечки, це теж важливий джерело в якому вказувалися всі учасники процесу і сам об’єкт процесу, земля.
Джерело: за лекції генеалога В. Семенова.
Успіхів у пошуку.
