Погляд людини в майбутнє пов’язаний з надією. Погляд у минуле – з відповідальністю за себе, за те, які Ви є. Збираючи інформацію про предків, Ви стаєте дослідником – генеалогом, поєднуючи минуле з майбутнім.
За спостереженням кандидата історичних наук Людмили Кузнєцової, за останні десятиліття зросла кількість генеалогічних та біографічних запитів, що багато в чому пов’язано зі зміщенням інтересу з колективного на індивідуальне, інтерес до особистості. З іншого боку, зіграла роль і можливість усвідомити себе при вивченні родоводу частиною якоїсь спільноти з багатющим минулим.
Це зумовило пережитий нині сплеск інтересу до генеалогії, до історії окремих сімей, Генеалогія допомагає пізнавати її, здійснювати пошук інформації, накопичуючи знання про історичне становлення та ролі пологів.
За радянських часів виявляти родинні зв’язки в хронологічній послідовності, з’ясовувати біографічні дані рідних було заняттям небезпечним. Тоді боялися знайомити своїх дітей з історією роду, багато приховують від них, в тому числі і дорогі сімейні реліквії: фотографії, царські ордени і т. п.
Голова Спілки краєзнавців академік Сігурд Шмідт вірно помітив, що в усьому світі любов до рідної місцевості реально висловлює не в декларації патріотичних гасел, а у вивченні людьми свого родоводу, генеалогії.
«Так що зрозуміло, – пише Л.Кузнєцової, – чому щорічно збільшується число звернень в архів для відновлення родоводу. Якщо в 1991 р архів виконав 33 подібних запиту, в 2000 р – 76, то на сьогоднішній день їх кількість зросла до 108. Всього ж за останні 15-річчя архів відповів більш ніж на 800 генеалогічних та біографічних запитів».
Будь-яка сім’я, її родовід так чи інакше відображають історію країни.
Сьогодні в центрі нашої спільної уваги, головним чином, початківці дослідники родоводів. Вони горять бажанням вибудувати своє прекрасне «древо» сім’ї, яку вони люблять і хочуть пишатися. Але як взятися за це привабливе, але зовсім вже незнайоме справу?
Початківець генеалог, звичайно, в першу чергу дістає з тумбочок, полиць книжкових шаф, а то і валіз, стоси фотографій, документів, щоденників, листів. Яке багатство! – дивується він з нальотом гіркоти. Воно й зрозуміло: ніде цьому не вчать, та й хто допоможе?
Він трепетно перебирає пожовклі папери і знімки, любовно розгладжує їх і починає як би сортувати… Словом, «вивчає». Ніколи б не подумав, що давно забуті фотографії, невідомо кому і коли написані листи, злиплі посвідчення можуть народити в ньому таку пристрасть до пізнання, такий азарт.
Похапцем виписує дати, імена, підписує знімки. А далі? Як діяти далі?
Згадавши, що неподалік живе його вже постаріла тітка, новоявлений «генеалог» поспішає до неї з пачкою папірців, на яких безсистемно щось накидав, однак літня жінка з зроблених ним записів нічого не може зрозуміти. І ніхто б не зміг! До кого б Ви не прийшли з цією купою паперів з проханням пошукати у себе які-небудь документи і фотографії, це не викличе у нього ентузіазму.
Вам треба, якщо хочете виглядати в очах людей серйозним дослідником і домогтися довіри, співчуття, – треба дізнатися хоча б ази генеалогії, деякі її терміни і принципи обробки матеріалу. Не будемо забувати, що генеалогія століттями виробляла норми оформлення відомостей про спорідненість у вигляді різних таблиць, розписів, досьє, карток, визначила конкретні правила роботи з цими документами.
Зважившись зайнятися генеалогічним розслідуванням, Ви починаєте довгий тернистий шлях дослідника коренів Вашого роду, в кінці якого виросте прекрасне «Древо» – картина розвитку Вашої родоводу.
Джерело: family.tgim1.edusite.ru
Успіхів у пошуку.
