Про втрату документів генеалогічного характеру

ХХ століття в історії видався багатим на війни і трагічні події. Не оминула ця сумна доля і документальні матеріали.
Величезний обсяг документів було втрачено безповоротно.
Слід виділити кілька періодів в історії ХХ століття, коли знищення документів було масовим.

  • Перший етап – стався після революції 1917 року.
  • Другий етап – масового знищення документів стався під час другої світової війни.

У зв’язку з цим можна процитувати частину листа Золотоніської окружний управи датованого 1 серпня 1942 року, в якому говориться наступне: «Щоб позбавити громадян можливості доводити свої особисті і майнові права більшовики знищили всі документи і архіви в тому числі і подворно-поісмейние книги в селах…»

Знищення документів можна класифікувати на кілька видів:

  • Умисне знищення документів з метою приховати ті чи інші види злочинів або з метою знищення доказів майнових прав або історичних фактів.
  • Недбале поводження з документами – відбувалося впродовж усієї радянської історії, часто, документи, що знаходяться в непристосованих для зберігання приміщеннях просто приходили в непридатність від сильної вогкості, пожеж або зіпсовані гризунами чи комахами списувалися з формулюванням «не підлягають відновленню».
  • Брак паперу – дуже часто документи і довідки перших повоєнних років у зв’язку з відсутністю чистих аркушів паперу, писалися на звороті старіших документів, при цьому останні розрізали на шматки.
  • Нормативний фактор – за правилами документоводства деякі види документів мають обмежений термін зберігання, як-то документи особового складу (за нинішнім законодавством термін зберігання становить 75 років від дня створення документа) організацій і підприємств.

І все ж деякі документи збереглися до наших днів – звичайно, це крапля в морі, порівняно з тим, що могло б зберегтися, а й ці матеріали потребують захисту. На жаль, держава звертає свою увагу на архіви лише тільки в той момент, коли вже буває пізно.

Джерело: beket.com.ua

Успіхів у пошуку.